Моя аудієнція в резиденції Його Святості Далай-Лами XIV
Обличчя вже знайомого мені Тензіна Такли, прес-секретаря Далай-Лами XIV, випромінювало, спокій, розум та доброту одночасно. Відсутність втоми та внутрішню усмішку помітив би й сліпий, як кажуть. Це був той випадок, коли відсутність втоми та внутрішню усмішку помітив би й сліпий, як кажуть. На це враження накладалися ненав’язливий та простий стиль спілкування, самурайська впевненість, вишуканий східний етикет та західна освіта дипломата, яку містер Такла отримав у Оксфорді. Особистий шарм підсилювавла його вільна британська англійська у світському, але простому для розуміння варіанті. Я відразу собі відмітив на власному жаргоні: “О! Обличчя випромінює Оксфорд”

Очікування та перші хвилини

Чим ближче підходили до зали для прийомів, самозапутилася нав’язлива думка: Який же тоді Далай-Лама, якщо у серетаря такий шокуючий рівень!? Ну все, я пропав. В той час обличчя найближчого оточення Далай-Лами, яке супроводжувало до зали для прийомів без перебільшення нагадували мені і науковців і дипломатів вищого рангу одночасно... Майнула думка, а що якщо я потрапив у майбутнє, а не реальність … Лише, коли назустріч, зовсім не очікувано з розчинених широких дверей енергійно із сяячою усмішкою на обличчі постав Далай-Лама зі словами “Прошу, заходьте! Сідайте, будь ласка”, я збентежено усвідомив, що прийом в резиденції найвідомішого гуманіста планети вже розпочався...

Якщо чесно, то кожна з восьми приватних зустрічей для мене незабутня. Але ж ця.... Найперша!... Ааааа... кричало в всередині хвилювання 28 червня, коли в Індії реально тепло. Сіли. Мертва пауза нестерпних 5 секун, які для мене здалися вічністю і знову привітне: “ Ну що? – Вітаю вас! Як Україна?” Я щось зморозив про складну економічну та політичну ситуацію останні роки наперед підготовленою фразою. Далай-Лама продобжив: “У вас же є і гори, і море! Так?” – Так, кажу. У Грузії ж теж є? А скільки переліт до Грузії забирає? Одним словом якось пішло, дякуючи господарю офісу.

Із всіх загальних навчань, яких вцілому вже було більше 20, запам’яталося найбільше перше, в Кальпі (Гімалаї, Індія). На нього я потрапив за рік до прийому в резиденції. Запам'яталося, бо було декілька особливих причин: програма проходила майже на кордоні з Китаєм, в горах, звідки були робом 2 вчителі Його Святості. Було вільно й легко на свіжому повітрі. Серед декількох тисяч учасників було всього кілька іноземців. Тому і програма була орієнтована не на нас, європейців, а на місцевих жителів з Індії та тибетських ченців. Триденне навчання передбачало посвячення, яке прийшли прийняти місцеві жителі-індуїсти з двох сіл на чолі з їхніми священниками небуддистами(!) Все це мене вражало і я зрозумів, що ці дні є моїм великим везінням, моїм першим шоком від того, яким я уявляв собі буддизм, і яким він виявився насправді, торкаючись мене з перших рук...

Почалися навчання у згаданій гірській Кальпі. Я ніколи в житті не зустрічав таких глибоких та аргументованих пояснень, влучних прикладів з життя та приведення маловідомих знань із манускриптів. Все чітко та логічно лягало на допитливу свідомість аудиторії.

Я втиснувся і перший ряд, поруч з перекладачем на англійську Геше Дамдулом, який потім вивився в званні професора філософії. Отже, 3 дні переді мною на троні сидів не всесвітньо відомий релігійний діяч, а першокласний веселий лектор, знавець людства та причин всіх наших проблем. Ніякої тобі ейфорії серед людей, ніякої містики, ніяких призивів до віри... по 4 години передачі знань три дні поспіль в повній тишині людям, яких Далай-Лама, як і мене особисто не знав. Навчання було для всіх безкоштовне. Звичайно, що по ночах я майже не спав, думав.

Вгорі байдужо літали, як дельтоплани, чорнсині орли, а правору, в сторону кордоні з Китаєм біліли вершини Гімалаїв. Голова злегка запаморочилася від кисню та висоти, розум пульсував новими знаннями. Мабуть тому, роком пізніше, особливе місце в моєму серці зайняла аудієнція з Його Святістю, бо я чітко собі усвідомлював з ким саме я зустрічаюся...

Аудієнція тривала дуже довго - 46 хвилин, адже по протоколу на зустрічі відводилося до 15 хвилин, як і всім, хто був у той день в списку. Такий ліміт, вочевидь, був продиктований візитом VIP-гостей. І це було дійсно так. В готелі «Сур’я», де я проживав, поверхом вище зупинився і посол Сполучених Штатів зі своєю сім’єю, якому теж була призначена аудієнція у Далай-Лами переді мною. Отже, я жив у так би мовити, повній безпеці.

Ось і 10:30 ранку. Персональна охорона, яку на половину складали жінки, вправно мене обшукувала. І тут відбулася перша моя пригода: я відмовився здати свій фотоапарат через попередньо узгоджений дозвіл. Я вперто не здався навіть після фраз: «Сер!!! Це загальне правило. Це нікому не дозволено». Я ввічливо попросив зателефонувати Його Святості, що викликало ще більше здивування охорони. Проте, вони зателефонували. Через мить відповідь була така: «Можете брати свої фотоапарати. Вам дозволили. Можете брати обидва!», що я і зробив.

Ось контрольний пункт вже позаду, але хвилювання наростало. Особливо воно підсилилося з наближенням до зали для прийомів резиденції, де, практично, була мертва тиша – ніхто з присутніх не розмовляв взагалі. Не використовувалися навіть скупі жести – лише погляди та мова. Довелося декілька хвилин чекати в приймальні – великій кімнаті з відкритими вікнами без кондиціонерів, де єдиним, хто собі дозволяв говорити, був прохолодний вітер величних Гімалаїв… Здавалося, всі людські голоси й шуми міста розчинилися в повітрі, лише шелест листя в саду нагадував, що час не зупинився…

Та, якби ви знали, яку ще більш особливу тишу я почув, йдучи десь 15-ти метровою довгою верандою з протертою, відшліфованою до блиску, дерев’яною підлогою! Це, дійсно, було щось! Ніколи не забуду повільні поклони кремезних, велетенського зросту 40-50-ти річних монахів, які по черзі «ритуалили» в мою сторону, як тільки я з ними порівнювався. Їх шафраново-жовтий одяг яскраво палахкотів на фоні соковитого зеленого листя. І тиша... Така мертва тиша, яку, здавалось, ніщо і ніколи не зможе порушити. Сльози виступили на очах...

Та ні, розкривши обійми, з лицем повним щастя, енергійним кроком несподівано на зустріч з'явився Далай-Лама, і все ожило! Але тиша продовжувалася паралельно. Вона, здавалося, була постійним і невід’ємним атрибутом цього святого місця. Навіть почати говорити було складно. Очевидно, помітивши це, Дала-Лама сам привітався і задав тон розмові. Яка ж це проста, добра та відкрита людина!

Цікавий факт: після конференції «Розум та життя», яку проводив Далай-Лама для науковців з усього світу, Пол Екман, психолог № 1 в світі, який, теж давно дружить бо навчався у Його Святості, зробив неймовірний висновок: на обличчі Далай-Лами відсутні змішані емоції! Це, як він сказав, навіть теоретично неможливо! Пол Екман без жартів констатував, що Далай-Лама - не людина. І відповідь на цей феномен радше шукати в стані розуму самого Далай-Лами, який кардинально відрізняється від розуму звичайних людей. Він набагато тренованіший, він інший.

Далай-Лама торкався проблем сьогодення, тем, притаманних не буддизму, не политиці. Потім, поклавши 6 книг переді мною, запитав, дивлячись прямо в очі і посміхаючись: "Яку б Ви хотіли, щоб я Вам підписав на пам'ять?" - "Ось цю", сказав я, вказавши на "Етика для нового тисячоліття". Далай-Лама залився сміхом, промовляючи: "Відразу видно, що Ви не буддист!". Це була моя друга, після вотоапаратів, пам'ятна пригода на цій, особливій в моєму житті, аудієнції. От добре, що я не буддист, подумав тоді я.

Третім пікантним моментом був діалог на тему Закону Карми і я процитував Далай-Ламі його ж слова... Він так на мене здивовано подивився, подумав і питання в лоб: "А звідки Ви це знаєте?" Ну я й кажу: "З Кальпи". А він радісно: "То Ви були на навчаннях в Кальпі???" Кажу: "Так". "Тоді все ясно!" - засміявсі він і додав "То були зовсім інші навчання! Вам пощастило". Ось так. А взагалі, Його Святість любить повторювати, що ми всі, в принципі, потенційно маємо однакову природу. Інша справа, хто і як нею розпоряджається! Здатність до навчання та пізнавати, планувати своє життя та робити висновки - ось що нас відрізняє від звичайних тварин! Розвиток на цьому шляху забезпечить співстраждання та добре серце (Каруна та Бодхіччітта на санскриті). Без поваги до інших, без співстраждання та розуміння причин страждань інших ми ніколи не зможемо досягнути щастя! Це те, що нас об’єднує, без чого ми не виживемо! Час, коли ми говоримо "я, моя сім'я, моя країна, моя нація" пройшов. Приходить час мислити: "ми, наша країна, наші сім'ї, наша земля".

Розмова все ще тривала: питання-відповіді, інструкції та побажання! Але як складно все це втілювати у власне життя практично! Та хто сказав, що буддизм – це релігія віри? Буддизм – це релігія особливої науки про те, як функціонує наш розум! І без особистої практики тут не обійтися. Правильна практика - це основа самопізнання, самоочищення. Адже, як казав Будда: "Я пройшов цей шлях! Але я не можу його пройти за вас. Вам це доведеться зробити самостійно. Адже, ніхто в цьому світі, крім вас самих, не зможе вас очистити. І ніхто в цьому світі, крім вас самих, не зможе вас спасти!"

46 хвилин зустрічі пролетіло, мов 5... Залишилося тепло в серці та отриманий з перших рук Великий Секрет життя: "Всяка радість у цьому світі витікає з бажання щастя іншим. Всяке страждання у цьому світі бере початок в бажанні щастя лише собі".

* Примітка: * "Лама" в тибетській мові означає "найвища мудрість". "Далай-Лама" - "Мудрість, яка не має меж", або ж "Океан Мудрості".



Автор: Володимир Коливай (Volodymyr Kolyvai):

© Анданте, бізнес-майcтерня 1991-2019
При будь-якому використанні матеріалів,
посилання на сайт www.business-trainings.kiev.ua є обов'язковим.
(044) 496-20-76, 496-20-77
Пошта: 04070, Київ-70, а/с №170
Нижній вал, 7-9, центральний вхід, 3 поверх