Ілля Коливай, тато, перший Вчитель.
Консультант з прийняття нестандартних рішень в найскладніших ситуаціях.
Команда
Володимир Коливай (Volodymyr Kolyvai):
https://vipassana.com.ua/
Вчителі
Його Святість Далай-Лама, вчений, філософ, гуманіст планетарного маштабу.
1 місце в рейтину "100 найвпливовіших людей світу"
Стівен Кові. Найвідоміший бізнес-консультант з лідерства.
Автор гниги "7 навичок високоефективних людей".
Баррі Керзін, персональний лікар Далай-Лами.
Консультант бізнес-тренера з питань особистісного росту та самореалізації.
Такаші Ядзима, Головний консультант Mitsubishi.
Головний консультант тренера зі стратегії та ведення бізнесу.
Гуру Джі Б.К.С. Аенгар - Гуру Йоги №1 в сівіті.
Знавець теорії та практики комплексної Йоги.
Харві МакКей, бізнес-консультант першої десятки.
Автор бестселера "Як вижити серед акул"
Роберт Турман, професор.
Професор Колумбійського університету, батько Уми Турман.
Kenny G - найвідоміший саксофоніст сьогодення!
Джазовий лірик, великий майстер звуку!
Чан Чунг Зунг - один з перших Вчителів бізнес-тренера.
Герой війни, професор, Глава закритої сімейної школи Кунг-Фу.
В’ячеслав Брюховецький.
Почесний президент Національного університету "Києво-Могилянська академія", Герой України.
Геше Лакдор
Директор бібліотеки тибетських праць та архівів Далай-Лами (Індія). Професор психології, перекладач.
Тензин Пріядарші
Один з Вчителів та друзів. Повністю посвячений монах, учень Далай-Лами.

Вчитель музики в сільській школі (с. Лебедин Черкаської області), Відмінник народної освіти, засновник та художній керівник ансамблю народної пісні, Лауреат всесоюзного конкурсу пісні, пасічник, столяр-червонодеревник, філософ та відмінний фотограф, першорозрядник з боротьби САМБО, народний лікар-ортопед, чудовий батько, чоловік, прекрасна людина.

Нижче, до вашої уваги деякі фото та витримки зі збірничка філософської поезії Іллі Коливая "Іду на Схід". Її автор ніколи не ставив ні релігію, ні матеріальні блага вище загальнолюдських цінностей. Не поділяючи людей на «своїх» і «чужих», автор щедро ділиться секретами свого бачення світу. Віриться, що прочитавши цю філософську поезію, кожному захочеться життя, що ще залишилося, прожити щасливо, а значить - не лише для себе!

ВІДЕО ЗІ СВЯТКУВАННЯ 80-річчя: https://www.youtube.com/watch?v=4dBgtAaTCtI

ВІД АВТОРА

"Істина – велика. Проте, її можна записати на долоні немовляти. Тому для спілкування з вами я обрав просту та пульсуючу форму мистецтва – поезію. Вибачте, що подача віршів відбувається від першої особи. Та вони – це мій власний досвід, який перетворює, на мій погляд, ці рядки на щось більше, ніж просто слова. Щиро дякую всім за розуміння моєї поезії. Я буду безмежно щасливий, якщо бодай один з моїх віршів принесе вам у житті користь!

ЕПІГРАФ

Я зрозумів: нехай життя іде!
Ніхто очей в cірка не позичає.
Я бачу істину, що зла нема ніде,
То, просто, в нас добра не вистачає...


РАНОК

На сході стався вибух променистий,
Мій сон скінчився з ранньою зорею,
Серпанок у блакиті розчинився,
І небо піднялося над землею.
Пташки співають, молячись до Бога,
Трава не ворухнеться під туманом.
Як хочеться побути без тривоги,
Як хочеться пожити без обману.
Пишу слова, бо зжився разом з ними,
Така чи не така у вірші рима,
Та хто живе лиш справами земними
Підтримки з Неба, певно, не отрима.

В ПРИЧИНАХ НАША СУТЬ

Найсправедливіша у Бога та коса,
Що косить бур’яни ще без насіння,
Вона не косить те коріння,
З якого згодом розкривається краса.
Краса, як справжня музика, живе поміж людьми,
Наповнюючи їх вогненним морем,
Й розтануть в звуках заздрість, страх і горе,
Вмиваючи пороки чистими слізьми.
Буває, все життя, що тільки й «жнеш»,
Ще й серце під заставу віддаєш
До того часу, поки понесуть…
Буває, що за мить життя пройдеш,
А потім ні вмираєш, ні живеш…
В причинах криється вся наша суть!

ДІАЛОГ З БЕЗМЕЖНІСТЮ

Космос нас творить мільйони років,
Хто нас очистить від наших гріхів?
Наслідки кожен в причинах готує,
Від себе самого ніхто не врятує.
Як Ви фіксуєте наші творіння?
Як Відмічаєте гріхопадіння?
В аурах ваших творіння горять,
Ну а гріхи чорним димом димлять.
Ті, що невидимо, тонко хитрують -
Долю нещасних в майбутнє готують:
Перехитрять їх найближчі і діти…
Так що сьогодні не варто радіти.
Що ж нам робити і як далі жити?
Як нам навчитися світле творити?
Наміри добрі - від роду магічні!
В них і приховані Істини Вічні!

ЧОМУ ДУША ТРИВОЖИТЬСЯ?

Вогонь біжить по гілочках, дим в небо підіймається…
Чому душа тривожиться? Чому вона стискається?
Картоплею печеною пахтить у тиші радощів.
Не всі досягнуть Вічності в жадобі зла та заздрощів…
Думки пливуть по кущиках і з димом підіймаються.
Не все ще в безнадійності, якщо в Красі кохаються!
Ми темрявою втримані, духовний сад запущено…
Емоції нестримані: Розбещені, розпущені…

МОЛИТВА КОЖНОГО ДНЯ

Наше життя там давно, нагорі, заплановане.
Кожен має творить, всім відведено вік.
Кожен з нас у свої кольори розфарбовує
Кожну мить у житті, кожен день, кожен рік.
Заплітаю і я свій узор непростий, позолочений.
І мелодія світла срібним блиском сія і горить.
Гармонує життя – моє серце, в красі заохочене,
У прискоренім пульсі постійно приємно щемить.
Зазвучав мій оркестр, у душі власноруч диригований,
Випливають слова, стаючи у логічний потік.
Цей скульптурний процес, що в мені на красу налаштований,
Безперервно трива: кожну мить, кожен день, рік у рік.

ДУМКИ І ПОЧУТТЯ

Воюють в мені протилежні думки, танцюючи стрімко сучасні танки.
Хто з них переможе, коли цьому край? В мені кипить пекло і світиться рай.
Воюють в мені протилежні чуття і тим визначають сучасне буття.
Хто з них переможе, коли цьому край? Кипить в мені пекло, і світиться рай.
Воюють круг мене чуття і думки танцюють арканами дикі танки.
Хто з них переможе, коли цьому край? Навкруг кипить пекло і світиться рай...

А НАВКРУГИ ВСЕ НЕ МОЄ…

Я з бджолами дружу уже давно.
Весною загудуть – захочеш танцювати…
Чи принесуть за труд, повірте, все одно,
Мені важливо з ними спілкуватись.
Буває вечір з друзями предметний,
Тоді дружина пропонує меду, чаю.
Та я до цього зовсім не причетний:
«Мед бджоли принесли», – відповідаю.
Лунає сміх, бувальщини дотепні,
Здоров’я бджолам дегустуючі бажають.
«Та ви повірте, бджоли не причетні –
Нектар їм квіти щедро виділяють».
Всі квітам дякують галантно і коректно,
Бо етика в гостях подяки вимагає.
«Та квіти до цвітіння непричетні –
Цвісти згори їм хтось допомагає».
Найкраще, що в думках і наяву,
То це общини ройові, які я маю.
Із Космосу беруть на свічку воскову,
Щоб з Вищого наказу втрапити до Раю.
Біліє сивина, роки беруть своє,
Як став я в пошуках духовного Порога,
На що не подивлюсь – навкруг все не моє.
Я й сам не свій. Ми всі – творіння Бога.

ЖИТТЯ ВИРУЄ

Життя вирує, життя сміється,
А чому бути – те не минеться.
Те, чому бути, ні, не минеться.
Майбутнє ближче, ніж нам здається...
Майбутнє ближче, ніж нам здається...
Сміх через вінця ллється й ллється.
Що через вінця ллється і ллється?
То наші сльози, мені здається…

ПРИЧИНИ І НАСЛІДКИ

Природа праведно живе і винятків в ній не буває:
Спочатку в небі спалахне, а грім пізніше долітає.
У всьому винні тільки ми і як би хто там не дивився,
Причину вчора ми сплели, – сьогодні ж наслідок з’явився.
Ми хочем Істину знайти, та навкруги її немає…
Вона зсередини, брати, на нас, нещасних, споглядає.

АКБАР

Акбар Великий – правитель Індії святої,
Щоб ще раз перевірить розум радника Бірбала,
Накреслив на піску своєю владною рукою
Просту пряму і, жартома, так мовив далі:
«Ти бачиш біля мене лінію пряму? –
Й зробив кивок в бік риски головою, -
Ти маєш її зменшить довжину,
Та не торкнись її ні списом, ні ногою.»
Ледь посміхнувся радник, тихо підійшов,
Взяв спис царя тендітною рукою.
Накреслив поруч риску, але довшу,
І стала риска та (правителя) малою.
« Мабуть не марно Богу я моливсь,
Щоб розум був у радника відмінний.
І, вибравши тебе, мій Бог не помиливсь,
І ти для мене, бачу, незамінний!»

БЕЗМЕЖНІСТЬ

Яка красива світова Безмежність!
Яка безмежна Космосу Краса!
Яка ще квола власна протилежність,
Вона, мов перед зливою роса.
Життя моє звивається спіраллю
У вир буття, що світиться в імлі,
Я так борюся з власною мораллю,
Яка джгутом пришила до землі.
Мої кристали – диво-сталагміти,
Загостреним кінцем направлені в той бік,
Де чути заклики Космічного Магніту,
Де чується духовності потік.
Я також є безмежная Безмежність
І через те нічого не боюсь.
Я лише намагаюся творити
І в творчості радію і сміюсь…

ЯК СПОКУТУВАТЬ СВОЇ ГРІХИ

Ми понуро й бездумно ідем
По непевній і хибній дорозі.
Чи прийдем ми по ній у Едем,
Чи застрягнем на власнім порозі?
Ми привчились постійно грішить
У думках, у словах і у діях,
І радієм таємно, що вміємо жить,
Що живе, не вмирає надія.
Ми словами образили брата свого,
Та нічого, нічого страшного,
Бо за наші гріхи Бог помер на Хресті,
І грішить можна знову і знову.
Ми забрали весь хліб у сестри,
Та нічого, нічого страшного.
Грішимо, щоб спокутувать в церкві гріхи,
Щоб покаятись знову і знову.
Нагрішили? Ну й що? Ми покаємось знов
І в житті будем марити Раєм.
Ну а брату своєму гукнем: «Будь здоров!»,
А сестрі: «Нехай Бог помагає».
Ми давно вже забули, як треба нам жить,
Як спокутувать гріх і провини,
Як і в кого за гріх нам прощення просить,
Як віддать чужий хліб до зернини.
Загубили ми нитку з клубком чарівним
І живем, мов сліпі, з днини в днину.
Бо якщо чиним так, наче звірі, з людьми,
Той спокутувать гріх перед ними.

МУЗИКУ ПОТРІБНО ВІДЧУВАТИ

Як музикант, скажу вам по секрету:
Є музика для ніг і для паркету.
Народна ж музика – то звукове коріння,
Наш лікар, педагог, відібране насіння.
Потреба у високому мистецтві –
То необхідність кожної людини.
Це почуття у даному контексті,
Мов сила сухаря найкращої хлібини.
Тут сотні видів характеру звучання,
Тут всі резерви людського виховання.
Задумливо, зворушливо, люб’язно,
Розкуто, простодушно і виразно,
Щасливо, задоволено, покірно,
Довірливо, невинно і наївно.
Збентежено, надломлено, мінливо,
Стурбовано, з скорботою, сонливо,
Знесилено, дрімотно, оніміло,
Байдуже, безучасно, скам’яніло.
Галантно, делікатно і природно,
Дотепно, філігранно, благородно,
Украдливо, примхливо, екзотично,
Розбурхано, стихійно, фантастично.
Розгнівано, розлючено, трагічно,
Розмашисто, наповнено, всебічно,
Захоплено, з запалом, полум’яно,
Урочисто, святково, величаво.
Піднесено, натхненно, граціозно,
З бравадою, набатно, грандіозно,
Чеканно, механічно, фанатично,
Ораторськи, цинічно, деспотично.
Схвильовано, розніжено, грайливо,
Зловісно, драматично, полохливо,
Окрилено, тремтливо і лірично,
Ласкаво, делікатно, поетично.
Молитвенно, покірливо, набожно,
Приречено, відчужено, тривожно,
Зворушливо, сердечно і щасливо,
Замріяно, прозоро і цнотливо.
Дозвольте ще раз нагадати, що
Музику потрібно вибирати!


ОМЕЛЮХИ

Омелюхи до мене прилітали
І зерна з мерзлих яблук поклювали.
Давно їх не було… тепер з’явились знову.
І я почув пташиную розмову:
– Давно ми не були тут, Боже милий,
Колись тут хлопчик бігав чорнобривий,
Він виглядав в вікно нас рік у рік,
Тепер у шибці сивий чоловік.
– Я той, що і колись, якби ви знали,
То через скло мене ви не впізнали! –
Я вигукнув і птахи полетіли,
Й клювати мерзлих яблук не схотіли.
Спасибі вам за те, що прилітали,
Що про моє дитинство пригадали.
Ви добрі птахи, тихі, ніби свійські,
Мої ви рідні, щиро-українські.

ДОЛЯ ЗЕМЛІ

Втратили цінність і силу слова… Гроші тепер правлять світом.
Людям вкінці досить метр за два і кілька Святих Заповітів.
Розорали ми тіло Землі – її суть, і одяг зелений здираєм…
Отруту страшну її води несуть, задуху з повітрям вдихаєм.
Із неба спадає легкий оксамит, міняє блакить на індиго.
Очима Небес кожна зірка тремтить за долю планетного дива.
Людина-свіча рече правди слова, не хибить, горить тихо-ясно.
У тілі духовному диму нема: дух світлий, легкий і прекрасний!

НА ПОЛЯНІ

Я сяду в свій старенький «Запорожець»
І біля себе внука посаджу.
Він в мене молодець, він добрий хлопець!
Йому свої стежки дитинства покажу…
Там на поляні з чистою росою
Високої трави машину зупиню
І повінчаю внука з дикою красою,
Там в юнім серці вогник запалю.
Хай у бджоли навчиться працювати,
Хай від джмеля полюбить контрабас,
Хай у зозулі вчиться рахувати,
Хай на природі кінчить перший клас!
Я сяду в свій старенький «Запорожець»
І біля себе внука посаджу.
Він в мене молодець, він добрий хлопець!
Йому свої стежки дитинства покажу…

ВІТЕРЕЦЬ

Ну і вітер-вітерець, гарний хлопчик-молодець,
Вийшов з яру погулять в «Раз, два, три, чотири, п’ять»…
На глухій кропиві погойдав він джмеля,
На льоту угорі підіпхнув журавля,
Червоному бурячку покуйовдив гичку,
І гарненько розчесав шовкову травичку.
Нахилив до землі колючу шипшину,
Доганяв на шляху легкову машину.
На ставку замочив вербовий листочок,
І зламав на лану житній колосочок.
Ну і вітер-вітерець, гарний хлопчик-молодець!
А як добре нагулявся, мабуть, в лісі заховався.
Чи не бачили ви, діти, де сховався хлопчик-вітер?

АФОРИЗМИ

Ми замки можем будувать з піску,
Коли цемент з водою домішаєм…
Слова і дії цінні лиш тоді,
Якщо без вигоди людину поважаєм.

Скрізь зло, мов колорадський жук росте,
Бо в побуті клин клином вибиваєм,
А про добро безплатне і просте
У пристрастях і гніві забуваєм.

Нехай наш мозок думами бренить,
Добро з душі постійно витікає,
А те, що зліва, хай завжди щемить,
Якщо у ближнього на хліб не вистачає.

Будують дім не з даху, а з підвалин,
Не всі носили й носять пекторалі,
Якщо ж суспільство ми будуєм разом з вами,
То починаймо із Культури і Моралі.

ПРИЧИНЫ И СЛЕДСТВИЯ (1)

Каждый из нас – строитель,
Каждый из нас – воитель,
Каждый из нас что-то стоит,
Разница в том, кто что строит.
Кто-то людей наших лечит,
Кто-то их тут же калечит,
Кто-то им жить помогает,
Кто-то в них все отбирает.
Кто-то работает в поле,
Кто-то отдал себя школе,
Кто-то смотрел на зарницу,
Ну а кто-то построил темницу.
Каждый из нас – строитель,
Каждый из нас – воитель,
Каждый из нас СТОЛЬКО СТОИТ:
Равно тому, ЧТО ОН CТРОИТ.

ПРИЧИНЫ И СЛЕДСТВИЯ (2)

Мы, как деревья в лесу дремучем,
Хотим увидеть солнца яркий свет,
И слепотой своей один другого учим,
А солнца красного все нет и нет…
Отдельные, конечно, точно знают,
Что лишний груз им нечего нести,
Что лучше, боковые ветки отсекая,
Давать себе возможность вверх расти.
Ища вчерашний день, как мы похожи!
С большой надеждой, с радостью в очах,
Но вместо легкого подъема в горы,
Мы их, скуля, таскаем на плечах.

ПРИЧИНЫ И СЛЕДСТВИЯ (3)

Природа правильно живет,
Случайностей в ней не бывает.
Сначала молния сверкнет –
Потом уж гром прогромыхает.
Вся наша жизнь – не просто быль,
Все по порядку ручейком струится.
Вчерашний день причиной был,
Сегодня – следствием явился.
Мы ищем Истину во всем,
Пытаясь мыслью мир объять,
Но мы Ее в себе несем,
Пора, друзья, пора понять!

ЖАРТ

Радість в моїм серці
Вже давно горить
І щемить у кольорі
Кожна нова мить.
Сімдесят настукало,
Ніби й не мені,
Побілів мій чубчик,
Мов молов в млині.

МОЯ ЗІРКА

Я народивсь на свято Ілії,
Жив тим життям, надією тією,
Що вирвуся з чужої колії
Й піду дорогою своєю.
Існує правило просте:
Зміни в собі потворне на прекрасне,
Бо лише те у нас росте,
Що ми плекаєм в думці власній.
Я народивсь на свято Ілії
Й живу тепер під зіркою такою,
Що вивела мене з чужої колії,
Та не дає мені спокою.

Е П І Л О Г

Тіло моє колись відійде -
Лишаться слова душі.
Духовний вогонь не гасне ніде!
Не вмруть і мої вірші.

Де ми взялися й звідкіля прийшли? Чому ми тут й куди покірно йдемо? Ґрааля чашу так і не знайшли, і цінностей в собі ніяких не несемо...

"Поводирі" сліпих униз ведутьІ запевняють всіх, що піку досягнули.Та як брели сліпі, так і бредуть…І через те Закон буття не осягнули.

З хорошим настроєм на власному городі!
В товаристві українсько-індійської дружби!
З внуком Дімою!
З дружиною!
Зі сватами на дні народження внука!
Від ескізу і до полірування - все власноруч!
На власній пасіці!
Осінь: і на городі і в літах...

© Анданте, бізнес-майcтерня 1991-2020
При будь-якому використанні матеріалів,
посилання на сайт business-trainings.kiev.ua є обов'язковим.
(044) 496-20-76, 496-20-77
Пошта: 04070, Київ-70, а/с №170
Нижній вал, 7-9, центральний вхід, 3 поверх